Село Піддубівка - в обрамленні  боліт. Колись давно протікала тут річка Перевод, але часи минали, річка замулилася і стала болотом. Поблизу річки  ріс тоді дубовий гай. Під одним з найбільших кучерявих дубів збудувала невеликий будинок і оселилася сім’я. Незабаром до них приєдналися ще дві. А згодом почали облаштовувати своє житло під дубами інші поселенці. Так уздовж річки Перевод і виникло невелике село, яке одержало назву Піддубівка.

Коли саме виникло село, невідомо, але перші згадки про нього датуються 1629 роком. Поблизу сіл Піддубівка, Пологи і Тарасівка були численні кургани епохи бронзи (ІІ тис. до н.е.). Жителями села були казенні селяни. Робітників не було, наймити ж - лише в заможних селян та сусідніх поміщицьких економіях.

Село Піддубівку люди самі поділили на кутки. Колись було в селі три бригади і тепер село до середини  - Друга бригада, в кінці села – Перша. А куток на початку села, за рогом, має назву Третя бригада. Ще є куток Приточилівка. Може, тому така назва, що новобудови там з’явилися трохи пізніше  - наче „приточились” до Піддубівки. Середину села Піддубівка називають Центром.

За селом є кар’єр, з якого раніше на будівництво брали і глину, й пісок. Цей кар’єр без назви, просто Кар’єр. У Піддубівці є ще вулиці Кільцева та Польова - назви говорять самі за себе.

Найпоширеніші прізвища в селі: Бобрик, Виниченко, Сидоренко, Шеремет, Чижик, Шевчук та інші.

Сельчани звикли називати один одного „по двору”, по прізвиську. Сім’ю Виниченко називають Хімчині, бо так раніше звали бабу. Бобрик – Карпенкові, мабуть від діда Карпа. Ще одних Бобриків прозивають Чернишенкові, а чому так - не знають і самі. Можливо, від далеких  родичів. Сім’ю Лісогорів ніжно називають Карпуля. Є ще рід на прізвисько Даникові. Жителі вже не пам’ятають, від чого походять їх  прізвиська. Бо колись це все нікого не цікавило, а зараз трохи запізно.

Як  колись, так і тепер піддубівчани завжди в роботі. Раніше в селі пряли, ткали - у кожного були свої верстати. Зараз мало в кого залишилось ткацьке знаряддя. І дуже жаль, що такий чудовий народний промисел відмирає.

Пройшли роки, змінилося село. В даний час на території сільської Ради не функціонує жодне сільськогосподарське підприємство, а землю  орендує „Нафком-Агро”. Демографічний стан села складний. Але хочеться вірить, що будуть кращі часи, село відновиться і люди будуть багатшими й щасливішими.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.