На північному сході Прилуцького району у верхній течії ма­льовничого лівобережжя історичного Удаю розкинулось давнє село з поетичною назвою Високе. Документальні відомості про походження назви села, на жаль, не збереглися. Та за переказами, за давніх часів, у цьому місці проживав полковник на прізвище Висоцький. Тому сучасна назва села дякує саме його імені. За іншими переказами, назва села пішла від його географічного положення - знаходження високо, на найвищому березі річки Удай.

Село Високе було засновано ще в XVII ст. Спочатку воно знаходилось в числі ратушних сіл, та в 1732 році його віддали на ранг єсаулу Мануйловичу. У відомості 1780 року значиться, що після смерті вищезгаданого єсаула, Високе зосталося ранговою маєтністю єсаулів.

Ще з самого заснування, протягом XVII - XVIII ст., на території Високого проживали поміщики Лихошерстов і Ведмедовський. Їм належали економії: Лихошерстов володів 160 десятинами землі, а Ведмедовський відповідно 240 десятинами. Землі, як і скрізь, обробляли знедолені кріпаки.

Село Високе населяють люди української національності. Ще з часів заснування селяни займалися рибальством, мисливством. Давні традиції збереглися і донині.

Найпоширеніші прізвища:  Ласунець, Шепель, Сич, Ведмідь, Лень. Цікаве походження сільських вуличних прізвиськ Кравців та Степанків. Предками перших (Кравців) були добрі кравці; родину Ведмедя А.С. кличуть Степанками, бо дід та його батько були наречені ім'ям Степан.

Маленький хутірець, що налічував 10 - 12 самотніх дворів поступово розростався. Сучасна територія Високого становить 3 км2. І кожний куток, кожна його вулиця красна своєю назвою. Про походження таких кутків, як Голіївка, Ярмолівка мало хто знає. Та існує припущення, що на Ярмолівщині жили Ярмоли. Голіївка свідчить сама про себе: голий, бідний, нужденний. Мабуть, на цьому кутку проживали лише такі верстви населення.

Недалеко від Високого знаходяться два хутори: Сичі та Заудаївка. В хуторі Сичі проживали люди тільки на прізвище Сич, Заудаївка має й іншу назву - Дворець. За давніми переказами тут був побудований красивий палац - дворець місцевого багача.

На околиці села є пасовище Сонний яр. В давнину через цей мальовничий яр проходив шлях, по якому люди з навколишніх сіл ходили пішки на базар чи в якихось справах до Прилук. Заходячи в яр, вони перепочивали, а то навіть і засинали, зостаючись на ніч, зморені далекою дорогою. Ось чому яр називають Сонним.

Неподалік від Високого є гора під назвою Весела. Назва ця овіяна легендою. Давно - давно в своєму маєтку на цій горі жила багата пані. Вона була веселою, вродливою, небайдужою до залицянь місцевої знаті. І гриміла в її незрівнянно красивому маєтку чарівна музика, лунали пісні. Веселі гуляння повторювалися дуже часто. Відтоді і місце, де проживала пані, стало носить назву Веселої  гори.

До діброви примикають урочища лісу Михайлівщина, Щущина, Дідівське, Гребелька та Прикупщина.

Є у Високому і Руське поле, назва якого походить від імені його власника пана Яреми, росіянина за походженням. Сам господар проживав на той час у Вільшані та володіння мав поблизу Високого. Давно не стало полковника Висоцького, не один ставок в тій окрузі замулився та зник, а село Високе живе. Нам берегти і відроджувати його, не дати зникнути у вирі століть.

Інформація взята з книги Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система. – 2 – ге вид., доп. / Упор.: Г.М. Горіла, Н.Г. Рябова. – Ніжин: «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. – 172 с.: іл.